strongowski

Ерепаблік - симулятор держави, в який я граю вже більше двох років.
Дропбокс - найкращий існуючий файлообмінник

Також продаю деякий крам - зокрема книги англійською

звідси * блін, сильна робота, навдивовижу.

А ще одним величезним даром є люди, які нам стаються завдяки тому, що пишемо. І ті, кого знаємо спершу з текстів, а тоді бачимо їх, знайомимося і навіть не мусимо розповідати багато про себе, бо вже щось одні про одних знаємо. І ті, хто не пише нічого сам, але дарує нам за наше письмо стільки вдячності, що якоїсь миті почуваємося знічено, не знаючи, чи справді заслужили її аж стільки, скільки її на нас щедро виливається. І одні, й другі так часто стають дуже близькими друзями, за яких міцно дякуватимемо. Про яких проситимемо, щоб вони нам залишилися назавжди. Яких переживемо як великий і неймовірно добрий дар, пам’ятаючи, що все – парадоксально і дивно – сталося просто з письма. звідси

* як завжди - дуже особисто.

* з приводу оцього.

І шото процес пішов, що не може не радувати.

скачати / купити * хороша книга для загального розвитку. Нічому не навчить, але змусить змінити оптику.

Також у буккаверсах багато нової проф. літератури, яка щодня додається.

звідси * про видатних книжкових дизайнерів таке теж можна сказати.

* лімпампусику нарешті дістався сольний стріп. Хоча, по справедливости, вночі люблю поїсти я.

Ця п’єса Єлінек подобається мені чи не найдужче – революційна, вона прічна революційного патосу, гостро соціальна, вона вислизає із обценьок догми, невблаганно політична, вона присвячена не меншою мірою драматизмові стосунків між чоловіком і жінкою, безкомпромісна, вона разом із тим балансує між трагічністю й комічністю, викриває механізми, як від невдоволення і поразки торується шлях до реваншу. звідси

* видання виглядає бажаним і візуально адекватним. Рідкість, рідкість.

* альбом хороший. Злий, яскравий і містить кілька виразних треків, які застрягають в голові. Після двох попередніх - невиразних, як овочеве пюре, розмазаних по дитячій тарелі, цей - достойне повернення. Качайте.

* часом мені видається, що рівень цинізму в нашій родині зависокий.

— С вашего позволения, — Ломоносов снял эр-дэ и пошарил в нем. — У меня тут есть кое-что. Сувенир из Ашхабада.  

При виде пол-литра "Московской" глаза Бармалея и Якоря заблестели, а Захарыч облизнулся. Быстро нашлись стаканы. Налили, выпили, понюхали хлебную корку, вздохнули. Леварт решил, что пришло время вопроса экзистенциального значения.
— Скажите, — поднял он глаза, — как тут у вас?
Бармалей фыркнул.
— Как тут, спрашиваешь? Скажи ему, Якорь, как тут.
— Слева хуйня, — объяснил Яков Львович Авербах. — Справа хуйня. А посредине пиздец. 

В сенсі поїздок на один день, майже 600 км в один бік - вкрай невдячна справа. І автобус комфортний був, і людей їхало не так, щоб багато, але з моїм зростом і їхніми сидіннями 10 годин - це 10 годин, по приїзді я більше нагадував відтиснену в пральній машині білизну. Дякуючи організатору Юлії Кушнір (принагідно - мерсі за запрошення), ми з Олесем Донієм і поснідали і погомоніли. А далі... Далі мені компанію склала Оксана Тригуб і ми змогли гуляти тим Франківськом, якого я ніколи не бачив. Ото бодай до парку дістався вперше. І до озера. І взагалі, місто відзначає 350-річний ювілей, то народу була маса, люди потроху ходили у вишиванках і справляли неодмінно позитивне враження.

На першу дня була моя лекція ув актовій залі книгарні Є. Місце, направду дуже зручне і всіляко обладнане, сили голосу вистачало на оповідь без мікрофона, новт із проєктором були, картинки показати вдалося, авдиторія, наче, була задоволена. Принаймні, прокинулася, оскільки єдиним недоліком приміщення була задуха. А ще її було багато і вона реаґувала. Погодьтеся, це краще, ніж коли людей мало і вони тебе іґнорують

^{(Фото Мар’яни Циганюк).}

Ну а потім ми ще трохи потусили в книгарні Є, тепер вже серед книжок. Цікаво знати, що книжок "Граней-Т" там тепер нема, оце напишу їм, спитаю чому. Натомість є, скажімо, дитяча серія від видавництва "Юніверс":

^{Нічого, що книгу переклала Галина Кирпа, в час, коли всі книги перекладаються через російську це - рідкість. Нічого, що видання підтримав фонд kulturradet і, виходить, гроші на притямне видання були. Все одно "Юніверс" надрукував дитячу книжку з малюнками на паскудному туалетному папері, скориставшись послугами явно особливого книжкового дизайнера, палкого любителя ґрадієнтів і фотошопних фільтрів. Все це ще нічого. А от знати, що це вже ВОСЬМА книга з циклу і ВСІ ВОНИ виглядають так, якщо не гірше - оце лячно. Переконайтеся.}

Привіталися з мантроподібним Дерешем, химерним Єшкілєвим і гіперактивним Процюком та пішли обідати. І тут маю сказати, що обідати у Франківську є де - багато, дешево і дуже смачно. Щиро раджу заклад "Войцех" і, окремо, їхнє гаряче пиво, яке навіть по цій спеці зігріває душу. Опісля можна було знову гуляти містом, аж доки о 8-й вечора я не поплентався на свій "Калуш-Київ", яким і дістався о 5-й ранку до Житомира. Крім маси позитивних вражень і внутрішнього спокою маю тепер масу мозолів на ногах, і це - єдиний неґатив від подорожі. Гадаю, змиритися можна.

А ще в дорозі встиг прочитати переклад російською книги Анджея Сапковського "Змія" та прослухати свіжий альбом Менсона. Про то ще напишу, але поки - раджу.

"Культурно-мистецький центр "Є", Незалежності, 31. Подробиці. Я там зранку і до вечора.
Буду радий діловим і неділовим знайомствам. Хто ще не має мого телефону і хоче перетнутися - питайте.

*це Іван Лучук отримав авторські примірники (його тексти до цих щєй увійшли) і поділився шмуцтитулом. Крім москальських прапорів тут ще й типографійний злочин є, але менше з ним. Видавництво "Махаон" обісралося і заминати це ніяк не можна. Всі питання - до Івана Лучука, у фейсбуку є.

- He's a massive and total shit. When you first meet him, you think surely to God this man can't be as big a shit as he seems, but he is.
- See, I...
- 'Cause like if there were a book with covers made of shit, you'd think, "That's intriguing. I wonder what's in this book that they saw fit to give it covers made of pure shit." And then you open it and... you see this shit guy.

* глянув поки першу серію, але непогано, неполіткоректність гумору зашкалює.

звідси *  У кнігу ўвайшлі аповесці і апавяданні, якія ніколі не друкаваліся пры жыцці аўтара.

Має бути спроможним перенести оце мені на шию розміром з долоню (до 30 см) з якомога меншою втратою деталей. Іронія з приводу вотермарку не приймається. Ціни/поради пишіть в коменти чи контактну форму. Житомир, Київ, можливо які инші міста.

моєму жж (разом із жж-трансляцією), 28 квітня виповнилося 7 років.

 * тому мені більше подобається знімкувати неживі предмети.

* знайшов десь (з коментів у фб: тільки цілковитий ідіот або ґеній може поставити знак біологічної небезпеки на посібник з мови. Оскільки в існування цілковитих ідіотів я не вірю, доводиться визнати, що обкладинка ґеніяльна.)

тицяти блямбу * ілюстрація на обкладинці Андрія Тимощука. В ролях: шрифт Clarenta 4f Сергія Ткаченка, мої векторизація, фарбування, летеринґ та дизайн. Стосовно книги - то ще і верстка.

книга дуже приємна і ціцлковито неформатна - в сенсі, "Буква і Цифра" могли б таке видати, але навряд чи хто більше. Про проєкт Антона Санченка "Електрокнига" я ще писатиму, а поки є сенс порадіти, що з’явився такий майданчик для авторів, а також - що книгу можна скачати і навіть заплатити за витрачені нами старання.

З найсвіжішого альбому "Серебряной свадбьі", котрий можна леґально та безоплатно прослухати і навіть скачати тут, найбільше мене впер оцей трек - що нижче.

 * в будь-якому разі, варто скачати і послухати, воно того варте, може теж, як я, підсядете. Сам наведений трек у свіжому альбомі став повноцінною баладою і таким подобається мені більше.

Користуючись сервісом скачування книг з ґуґлбукс (читайте про нього тут) - скачав нарешті собі довідник Мільчина:

качати * через особливості скачування через букформ, ви матимете малоякісний читабельний пдф картинками, в якому відсутні кілька сторінок (тут - 847 стор. з 868), але враховуючи, що досі цієї книги не було ніде взагалі, гадаю, це не найгірший варіянт.

І так, через особливості скачування, взяті буквормом з ґуґлбукс книги є леґальними.

звідси * хороша, хороша. Гуманіст, напевно, дітей любить. Але хороша. Це той рівень брутальности, який вже працює, але не перегинає палю.

 - На чому ти зараз зосереджений?
Хочу закінчити збірку оповідань до осені. звідси

* please, no!

 — Але шестирічній дитині доволі складно самостійно прийти до такого переконання... 

— Це можливо завдяки людям, які поруч. А мені дуже поталанило — мала чудового та дуже розумного дідуся (доцента кафедри педагогіки Франкового університету Івана Височанського), який показав мені, що людина постійно існує між можливим і неможливим, і мусить знаходити рівновагу, а також те, наскільки важлива мрія. Коли людина має мрію, яка вимірюється життям (нині назвала б це життєвим проектом — приміром, хтось хоче стати лікарем, професором, президентом, бути, як мати Тереза, чи просто матір’ю десятьох дітей), то відтинає все непотрібне чи підпорядковує цій мрії інші речі. А коли людина такого магістрального проекту не має, то розпорошується. Росла в часи, коли діти мали такі магістральні бажання. Більшість тих, хто народився після 1990-х, уже не має. звідси

* особиста така розмова, майже інтимна.

BSG - найкращий фантастичний серіял сучасности - кажу це як фанат Стар Треку і взагалі, хто розуміється на темі. І найбільше в ньому мене приваблює піднятий рівень етики гуманізму - протистояння людей і сайлонів, "наших" і "їхніх" не є головним акцентом серіялу, на відміну від инших. Де межа між машинами і людьми? Що робить людей людьми? Що в нас треба забрати, щоб уже не вважатися ними? І що треба дати машинам, щоб вони вже ними не були? Найкраще в цих питаннях орієнтуються японці, в них взагалі нереальний обсяг підходів до цієї теми, західна поп-культура тільки пробує намацати шлях  і в BSG вона інтеґрована найпереконливіше - на тлі війни, постійних обмежень, пошуку нових шляхів і релігій, політичних і соціяльних сварок, в умовах постійної загрози винищення людства - як лишатися людиною?

Оце вдруге передивляюся і вдруге пре.

тицяти блямбу * "Дерзайте! Миру і процвітання!"

Три тижні носився з цією ідеєю, як пінґвін з яйцем. Цієї ночі зрозумів, що далі тягнути не можна.

А скажіть любі друзі-митці, брати ґранти в ахметівському "і3" тепер некошерно? А раніше, значицця, було кошерно? Тобто був Ахметов хороший, а зараз раптом поганий став? 
А хто вже виграв ґранти і зараз в процесі їх здійснення - невже відмовитеся? 
А хто їздив за його рахунок у Ляйпціґ й Париж, Узвіз ходите захищати? Цеглинки понесете? Пишете гнівні статуси у фейсбучик?
А хто раніше тими ґрантами користувався - всьо, прошла любов?
А в кого ідеї є і "і3" - єдині, хто міг би дати бабла на їх втілення - все, поставите хреста?
А хто і далі ґранти братиме, то всьо, зрадник і паскуда, руйнівник Києва?
А люди, які в "і3" працюють або експертами є - і їх під каток народного обурення?

"І ще подія: позаминулого року в міськраді поставили нові двері. Оцей факт для мене змінив обличчя міста значно більше, ніж інші новації, які я не так часто бачу. Були ґрунтовні, доволі давні двері, й вони пасували будівлі, а зараз поставили склопластик, тонований під дерево, як вхід до супермаркету, — просто казна-що." звідси

* не претендую на об’єктивність, висловив все, що думав.

Навряд чи цей пост когось врятує, але можна спробувати.

звідси * депресивненько, одноманітненько, маловигадливо. Мені подобається. Готові фони для обкладинок.

Виявилося, що треба дещо пояснити.

Я не психопат, і не бачу в книжках тільки обкладинку. Книгу я бачу тільки як цілість. І в контексті цієї цілости й оцінюю.

Найчастіше, книгу оцінюють за обкладинкою. Ну бо сам блок в інтернеті рідко коли глянеш, та й в межах одного й того ж видавництва якість блоку рідко коли різниться. Саме тому переважно претензії до обкладинки сприймаються як претензії до книги.

В деяких видавництв блоки дуже добрі. Чи просто добрі. Чи терпимі. Недоліки обкладинки - чи не єдині недоліки всієї книги. Зрозуміло, що логічно на цьому акцентувати.

В деяких видавництв блоки ніякі. І обкладинки ніякі. І якось зрозуміло, що якщо серцевина прогнила, то глупо мати претензії до шкірки.

Але що викликає в мене обурення, то це щоразове намагання продати гнилий фрукт за ціною кілограму свіжих. На Заході якщо книга надрукована на папері з переробленого картону, мінімальними полями і має паперову оправу в один колір, то ціна їй - копійки. В нас "Фоліо" друкує на газетному папері і просить за переклади стільки, що вигідніше придбати на Заході з пересилкою.

Най будуть відстійно зроблені книжки в огидних оправах - але за нікчемними цінами. Най ціна буде адекватна продуктові. Я з радістю платитиму по повній - коли воно буде того вартувати.

отут пишуть, що "Сучасність" знову виходитиме. Цього разу, вірю, довше. Видаватиме його оця контора:

А ще тепер вони видають Забужко. Федюк і раніше був помічений в якихось видавничих проєктах, зокрема перемістив же власну "Зону Овідія" у "Зелений Пес", але це явний крок вперед. Цікаво, коли тут почнуть поезію видавати.

голосувачка ось. Картинка для привернення уваги - ось:

Любі друзі, є новини.
Знайшов я видавця на футболки. Футболки різноколірні, кольори треба уточнювати, друк фарбою, кажуть "скоріше зітреться футболка, ніж напис". Я вірю. Будуть по 150 грн разом з пересилкою. Але. Але треба наклад кожної - від 50 шт. У формі проголосувало поки 77 осіб, перед веде "Зберігайте спокій і 42", що, як на мене, несподівано. На другому місці - "Зберігайте спокій і лупайте сю скалу". Знайдеться по 50 охочих на ці футболки? Я тоді зроблю на них окрему форму, ви позаповнюєте і вже наступного тижня, як гроші позбираємо, надрукуємо, розішлемо і власники її отримають.

АПД: вже пропонували дешевше на 20-40 грн, але там инший тип друку, не текстильною плівкою.

"Аудіокнигу, в основі якої лежать вірші Ліни Костенко, Оксани Сайко та Мар’яни Савки, представлятимуть Денис Силантьєв, Остап Ступка, Богдан Бенюк,  Оксана Байрак, Володимир Горянський, Ольга Сумська, Соломія Вітвіцька, Василь Вірастюк та ін." звідси

* хто така Оксана Сайко, щоб стояти в одному ряду з Костенко і Савкою? Не стібуся, просто цікаво, ніколи не чув, ґуґл не допомагає.

АПД:

• Мар'яна Савка її точно знає, вона згадувала її в одному з інтерв'ю. А ще в одному з релізів написано, що в цьому проекті її, цитую, "оповідання про життя школярів".

  3 hours ago · Like
• 

  Zaven Babloyan Схоже, друкується в журналі "Дніпро" з 2007 року.

  3 hours ago · Like
• 

  Zaven Babloyan А також в журналі "Сто талантів" (2010, 2011), який видає "Свічадо".

  3 hours ago · Like
• 

  Zaven Babloyan Найсвіжіша публікація в "Дніпрі": http://www.dnipro-ukr.com.ua/scenariy-5537.html

Loading...

звідси * її можна приготувати в процесі читання рецептів з неї.

...офіційно повідомляю про своє авторство на словосполучення "відродження розстріляних". Буду малювати серію.

фб-альбом * буде ще кілька з накопиченого матеріялу.

"– Чи погоджуєтеся ви із тезою, що поетові добре, коли йому погано?

– Категорично не погоджуюся. Якби це було так, країною поетів була би Нігерія, тому що там погано майже всім. Страждання, яке не знає дороги до радості, непродуктивне. Взагалі, я думаю, з поезією є так, як і з молитвою. Є люди, які моляться лишень у хвилини смертельної небезпеки чи найбільшого болю. Є люди, які відкриваються до молитви в хвилини найбільшої радості, переповнені почуттям благодаті. Є люди, які потребують молитви у кожну хвилину свого життя. Можливо, поетові має бути настільки погано, щоби він був здатен відчувати страх Божий, і настільки добре, щоби він був здатний сприйняти Божу ласку і благодать. До речі, майже всі великі поети  — від Мільтона й Данте  до Стуса і Римарука — були людьми релігійними. Чи принаймні вони усвідомлювали власну малість перед лицем Того, хто наповнює чашу дару." звідси

* дуже варта розмова і якась, сказав би, людяна. Не в останню чергу завдяки журналістці

Значним недоліком загравань із українськими літературними ідолами є надзвичайно малий канон візуального сприйняття. Власне, це 4 імени - Шевченко, Франко, Українка і, менше - Сковорода. Викликано це, видається, присутністю зазначених імен на грошових купюрах. Якщо ж йтиметься про роботу з не настільки розтиражованими обличчями - скажімо, Вишенського, Стефаника, Семенка, Йогансена й Рильського, то зусилля не будуть помічені, адже пересічний читач, не кажучи вже про типовішого представника українського народу, просто не втямить, кого обігрують.
Цим і мотивуються численні дизайнери/ілюстратори з усього світу, обираючи для своїх творчих вправ об’єкти якомога ширшої впізнаваности, як-то культові фільми, ігри, тривалі кіно й коміксові франшизи, музичні гурти, тощо. Якщо ж йдеться про конкретних персон, то перевага надається представникам маскульту - померлим і живим кінозіркам, помітним у світі політикам, музикам та, рідше, власне художникам. Зрозуміло що при всьому своєму обсязі, це поле можна вважати доволі насиченим, якщо не заповненим, тож увага і популяризація власного культурного простору із застосуванням типових дизайнерських практик - логічний майбутній тренд зі значно ширшими можливостями для самовираження.
Важливим фактом, також, є зміцнення позиції впізнаваности масами конкретних персонажів через мистецьку до них увагу. Иншими словами, якщо почати скільки-небудь розлогий проєкт з малювання представників розстріляного відродження, то візуальної впізнаваности цим літераторам це, безсумнівно, додасть, і у масовій свідомости вони зможуть асоціюватися не винятково із кількома найпомітнішими власними текстами.

і знову здохли:

"Видавництво Фоліо шукає перекладача з данської мови для роботи над перекладом книги.
Мезенцева Євгенія Вікторовна
e-mail:editor@folio.com.ua
тел. (057) 706-28-10
тел. (057) 706-28-39" звідси

* страшенно приємно, що таке сталося, тим паче, що, вочевидь, йдеться про Петера Хьоґа, але нагадую про потребу розважливости й відповідального підходу до написання договору.

тицяти блямбу * 

Біда не по дерев'ях ходить,
І хто ж її не скуштував?
Біда біду, говорять, родить,
Біда для нас — судьби устав!

 бо поки там такі варіянти:

"сьогоднішня спільнота перекладачів повинна стати спілкою, дієвим, живим об'єднанням на засадах взаємопідтримки, обміну досвідом та колективної репрезентації художнього перекладу в культурі, а також активної участі в інтелектуальному й громадському житті України. І насамкінець, мабуть, важливо додати, що цій спілці слід буде опанувати словник, завдяки якому можна говорити про експлуатацію та боротьбу з нею, що може стати серйозним викликом у ситуації ярликування такої риторики як пережитку безславного минулого." звідси

* з технічного боку об’єднання, цех, гурт - потрібні. Але в наших умовах сумнівно, щоб вони були дієвими. Це я не з бажання потролити говорю, от назвіть мені яку ефективну творчу організацію. Нац. спілки митців? НСПУ? АУП? ПЕН-клуб? А це ж тільки письменницькі - привиди в болоті. Я тут подумав, і вирішив, що в Україні є тільки одна організація для митців (переважно літераторів), яка СПРАВДІ щось робить - і це літклуб "Маруся". Про решту ми дізнаємося тільки тоді, коли там когось призначають чи з позором скидають. Але скільки в "Марусі" ресурсів і можливостей? Тобто ця, найефективніша літературна організація країни, могла б робити в сотні разів більше, якби мала як. Решти то не стосується, про успіхи білоруського ПЕН-клубу я чую реґулярно, а про український - тільки раз було. 
Тобто якщо перекладачі хочуть гуртуватися - потрібен аналог "Марусі" для перекладачів, а не аналог НСПУ, наприклад. А для гуртування треба припинити, щонайперше, гризтися одне з одним, що в перекладацькому середовищі було б суттєвою втратою - адже ті перекладачі, які не гризуться одне з одним, взагалі намагаються світитися винятково своїми перекладами, отже з ними нічого не звариш - такі вони інтроверти. 
Тому я в цю затію не вірю. Хотів би, але не можу. Замість цього гуртування можна було б присвятити на "Просторах" розділ для документованих розповідей про видавничі лажі з перекладацького боку - це було б наочно й переконливо. Панятна шо малоефективно, але краще вже низький ККД, ніж відсутній. 

"— Поезія, в моєму розумінні, — це не просто донесення месиджу. Поезія тим і відрізняється від будь-якого іншого тексту, що вона — більше, ніж месидж. Вона — конструювання реальності, ба більше — основа реальності, як у Гайдеґґера. Тому не-сприйняття її кимось із читачів — це для мене все ж таки річ вторинна, порівняно з тим, що написане — написано.
До того ж, на мою думку, поезія — конкретні твори конкретного автора — не може промовляти до всіх, тож я не чекаю цього й не вимагаю. Інша справа, що буває прикро, коли конкретна людина, думка якої тебе обходить, ставиться до твоїх творів прохолодно. Втім, це дуже дріб’язкове — маленьке і кволе якесь — відчуття прикрості, просто собі породження властивого всім поетам і всім людям егоїзму. Тож я такими своїми реакціями не надто переймаюся — і серйозно їх не сприймаю." звідси

* гарна розмова, нехарактерна для нашої періодики.

 "— У чому полягає мистецтво друкарських шрифтів?

— У нюансах. Тобто в найменших деталях треба акцентувати, що мова про український, а не інший кириличний шрифт. І тут є проблема. Бо справді дуже складно перейти з характерної графіки і в сам шрифт, і в сучасність. Оскільки тяглість перервано, то маємо зробити великий стрибок, а це непросто. Може, ще й тому друкарськими шрифтами в нас професійно займається тільки десяток людей, тоді як у Росії — сотні. Та якщо хочемо бути автентичною державою, то маємо зважати не тільки на зміст, а й на форму. 

— Однак чи це не є штучним? 
— Тоді українські традиції в костюмі чи інтер’єрі теж штучні! Але ж ми розуміємо, що там це потрібно, то чому так легко вбираємо власні думки в чужий одяг? Українські слова просто необхідно вдягати в українські шрифти. Виходжу з того, що свої риси варто мати скрізь. І в букві передовсім." звідси

* з наведеною цитатою погоджуюся, купуйте українські шрифти, адже тільки так ви забезпечите появу нових.

тицяти блямбу *  в ролях: папір для акварелей, перманганат калію, сканер, планшет, летеринґ. Зроблено десь рік тому, поневірялося.

V Praze, Nákladem vydavatelů, 1893.
Wenzig, Josef, 1807-1876

Обкладинки ніде не знайшов, але весь блок доступний наприклад, тут, я ж скажу про тканеву палітурку, вишукані форзаци, золотий обріз і видатну культуру оформлення і подачі тексту. Придбав в антикварному відділі для опанування тогочасної стилістики. А ще це перша книга чеською в домашній бібліотеці буде.